Раїсу Старокольцеву знають, як прекрасного педагога, хорошого сценариста шкільних заходів і заступника директора Чутівської школи з навчально-виховної роботи. А ще - вона улюблений учитель багатьох школярів. Елегантна, креативна, інтелігентна, доброзичлива – це Раїса Іванівна. Гадаємо, багатьом учням та й випускникам цікаво буде дізнатися про неї більше, її життєві погляди, переконання.
- Що для Вас є найбільшим щастям у житті?
- Щастя – це коли ти йдеш на роботу не тому, що так треба, а із задоволенням. Для мене щастя – це коли щасливі близькі люди, а я сама можу їм додавати цього щастя. Найбільшим щастям було б, якби була жива моя мама, якої не стало у січні цього року.
- Що Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?
- Найбільша моя гордість – це моя школа, мої колеги, мої вихованці, які з кожним роком стають все креативнішими. Я горджуся тим, що двері мого кабінету завжди відчинені, постійно заходять учні й колеги, аби обговорити якісь робочі моменти, чи просто посидіти. Я горджуся своїми батьками, які прожили разом 64 роки і, будучи звичайними колгоспниками, змогли прищепити мені любов до мистецтва, уміння бачити прекрасне довкола себе. Про твори Віктора Гюго я почула від мами за рукоділлям, вечорами вона переповідала сюжети книг. Бачити красу навколишнього світу навчив тато. Батьки, крім школи, нічого не закінчували, але вони пройшли найкращі життєві університети.
- Яка найкраща риса Вашого характеру?
- Я оптиміст «з усієї сили», оптиміст з елементами авантюризму. Прагну з усього зробити свято, як і моя улюблена літературна героїня Поліанна. Я хочу прикрасити світ довкола хоч чимось.
- Яка річ для Вас є найдорожчою?
- Я не матеріаліст. Я люблю красиві речі, але людей люблю більше.
- З якою історичною постаттю Ви себе ототожнюєте?
- Я ототожнюю себе з Жанною д’Арк, хоча плани у мене завжди наполеонівські.
- Чи любите Ви подорожувати?
- Подорожувати люблю, особливо в автомобілі, коли накрапає дощ. Люблю дивитися, як за вікном змінюються пейзажі, й взагалі будь-яку новизну.
- Що Вам найбільше не подобається у Вашій зовнішності?
- Зараз мені подобається все, я ставлюся до цього досить філософськи. А в юному віці у мене з цього приводу були страшенні комплекси, хоча я нікому про це не говорила.
- Кого із сучасників Ви не любите?
- Немає людей, які б мене дуже дратували і викликали сильні негативні емоції, я ставлюся до всіх толерантно.
- Який Ваш улюблений колір і квітка?
- Перевагу надаю жовтому, зеленому. Люблю ромашки за простоту, а лілії - за вишуканість і запаморочливі пахощі.
- Якщо не собою, то ким би Ви хотіли бути?
- Я хотіла б бути тільки собою, можливо дещо іншою, але собою.
- Назвіть імена своїх улюблених письменників і літературних персонажів.
- Люблю твори Пауло Коельйо і Оскара Уальда. А взагалі я люблю читати все, окрім банальних любовних романів, але, на жаль, немає на це часу. Особливо подобається «Маленький принц» Екзюпері та новели О.Генрі. Мені симпатичний персонаж Пеппі Довга Панчоха.
- Які людські вади Ви не можете пробачити?
- Жінкам - коли для матері дитина не є пріоритетом. Чоловікам – несміливість, неспроможність захистити і боягузтво.
- Які Ваші улюблені страви і напої?
- В їжі я не вибаглива, а з напоїв – люблю каву, звичайно.
- Які імена Вам подобаються?
- Серед чоловічих у мене немає улюблених імен, а з жіночих подобається Дарина, так звали мою маму і звуть мою доньку.
- До чого Ви відчуваєте неприязнь?
- Відчуваю стійку неприязнь до пліток, вони зовсім не прикрашають людину, яка їх поширює.
- Які слова є Вашим девізом?
- «Не благодаря, а вопреки».
Розмову вела А.Сойгіна.
Джерело: http://сільські новини |