Головна | Мій профіль | Вихід | RSS

Категорії розділу

Новини [959]
ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО [103]
"СІЛЬСЬКІ НОВИНИ"

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 208

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО

Долі людські
Руська весна. Уранці 12 квітня 2014 року стало відомо, що група озброєних людей захопила райвідділ міліції у Слов’янську Донецької області. В Інтернеті з’явилося відео захоплення. Згодом група озброєних людей напала на відділ МВС у сусідньому Краматорську. Потім – у Красному Лимані. Над міською радою Краматорська замайорів триколор так званої Донецької народної республіки. На в’їзді до Слов’янська з’являються блокпости з автоматниками. А як же люди, жителі захоплених міст? Ще не до кінця усвідомили, що ж відбувається і хто винен. А.Дмитренко розповідає: «Так, усе почалося із захоплення відділу міліції. Спочатку у Слов’янську, а наступного дня - у нас. Господи, там же навпроти школа! Працівники навчального закладу зрозуміли, що над ними нависла страшна небезпека, тож дітей терміново відправили по домівках, наказавши якнайшвидше дістатися рідних і не залишатися на вулиці. Незабаром почалася стрілянина». У той момент мирні жителі зрозуміли, що насувається щось страшне. Але питання про те, що ж робити, вирішили своєрідно. 16 квітня 2014 року жителі Краматорська заблокували колону української військової техніки. Це тоді люди почали «лягати під танки» українських воїнів. Частина військовослужбовців здала техніку. У руках терористів опинилося кілька одиниць нашої бронетехніки. Альоні пощастило виїхати з рідного Краматорська за кілька днів до цих трагічних подій. «Перші кілька тижнів, проведених у Чутовому, я пережила тривогу і відчай, - згадує А.Дмитренко. – Постійно думала про рідних. Іноді вдавалося зв’язатися з ними телефоном. Мама розповідала, як вони по кілька діб ховалися від обстрілів у підвалах. Виходили лише зрідка. Піднімались у квартири взяти одяг чи інші необхідні речі, приготувати їжу - і назад у схованку. У нашому дворі кілька будинків, та всі сходилися в один підвал: разом було не так страшно. А ще - якщо всі повернулись, значить, всі живі. Тяжко було старим, не набагато легше й молодим. Особливо матері з тримісячним немовлям на руках». У багатьох квартирах Краматорська і досі вікна навхрест заклеєні скотчем: якщо знову обстріл, то щоб скло не повилітало. За крок до смерті побував брат Альони: осколок просвистів за кілька метрів від нього. Краматорськ звільнили від бойовиків слідом за Слов`янськом шостого липня 2014 року. Більшість активних учасників подій покинули місто разом з бойовиками й зараз знаходяться у Росії, Криму чи на окупованій території Донбасу. «Знаєте, люди у Краматорську усвідомили ціну миру, - переконана А.Дмитренко. - Одразу після звільнення міста, ставлення до української армії було неоднозначним. Але спокій на вулицях та відсутність постійного страху поступово вселили впевненість у тому, що зовсім не українські військовики насправді загарбники». Сім’я Альони живе у злагоді й спокої під мирним небом. Молоде подружжя виховує двох маленьких донечок: Віолету та Єванжеліну. У пошуках свого щастя Альона опинилась далеко від малої батьківщини, але радіє з того, що зі звільненням Краматорська її рідні опинилися, нарешті, у безпеці. Дар’я ГУСТІЛІНА. Фото автора.

Джерело: http://чутове, сільські новини
Категорія: ТВОЇ ЛЮДИ, ЧУТІВЩИНО | Додав: редакция (02.02.2016)
Переглядів: 117 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Друзі сайту